НАРИС ДО
МІНІАТЮРИ
«ІНШЕ»
Проблема умов, зокрема, понятійної об’єктивності часово-просторового становлення самосвідомісних відношень розмаїтих значень має звершення лише деяких перспектив осяжності з тих чи інших причин. Збагненність мір моменту тривання в його уможливлених версіях обумовлення контексту фіксованого способу сприйняття спроможна поставати в критеріальній ізоляції тієї чи іншої специфіки засвідчення натяків свідомісної здатності особистісного прояву.
Актуальні виміри певних здійснень присутності, зважаючи на вкрай обмежені екзистенцією визначення особливостей обумовлень спричинення зовнішніх чинників маніфестацій (лат. manifestatio — виявлення, вияв) засвідчують лише втілення прагнення розкриття таїни потенціальності змоги осяжності даностей відношень тривання, яке реалізовує постійно так чи інакше розгорнуте для рефлексивного світосприйняття змінюване тло висновування середовища буттєвих акцентів.
Лінійна структуралістична фрагментарна версійність мовного кодування фундаментальних понять, зокрема, яка у творі «Інше» (гіпотетичність походження: церковно-слов’янське слово «ін» (інакший), український діалектизм «ше» (ще) репрезентована триптихом складових елементів «Бу|ти-Існува|ти-Трива|ти» з позицій варіацій герменевтичних інтуїцій апелює як до абстрагованої абсолютної онтологічної феноменологічності дійсного, так і до багатомірних та багатогранних відношень антропологічних перспектив акцентів його освоєння-осягнення теж і у формі лінгво-потенціального способу поставання здатності настання умов тих чи інших визначень перманентних гіпер-контекстів процесуальностей «…-ти».
Специфічність зазначеного парадоксу свідомісних станів та суто всесвітів яви, які набувають постійно триваючої актуальності в особистісному (від «особлива буттєвість») просторі помічених з певних причин, так і обумовлено-невідомих чинників сприйняття утвореності відношень реальності розмаїтими способами її рефлексивного засвідчення, здатна призводити до настання значень апофатичних трансцендентуючих інтуїцій ортодоксального християнського тлумачення витоків явищ, до яких долучено осягнення, усвідомлення.
Збагненість потенціалу моментів здійснення вибіркових акцентів стану явлень самосвідчення і модусів його (від лат. modus — міра, вид, видозмінність, спосіб, засіб, прийом) не вичерпує натяків таїни іншого, прихованого та неактуального з деяких причин свідомісного всесвіту особистості («особлива буттєвість»).
Та чи інша інформація, зокрема, (лат. informatio — роз’яснення), означаюча у певний спосіб дані («да|ні») з позицій розгортання гіперконтекстів дещо уприсутнених і утаємничення невідомих тривань буттєвих актуальностей, не спроможна подолати межі своєї критеріальної специфіки динамічних обумовлень ізоляційної фіксації осяжностей.
Відтак знову постає «Інше», про що зазначає апофатичний дискурс трансцендентального аспекту релігійної онтології…
Анатолій Хільченко